11 серпня 2024 року пішов з життя Рябенький Арсеній Вікторович.
Мудрий та іронічний, яскравий, ерудований, запальний, людина з безмежною жагою до життя, і з вкрай гострим почуттям справедливості, мужній, надійний, оптимістичний, і найголовніше – Воїн.
Справжній Воїн.
За покликанням душі.
За долею.
За характером.
Доля воїна розпочалась для Арсенія Вікторовича з Афганістану. Потім він став на захист незалежної України у 2014 році. Одразу 22 лютого 2024 року знову на фронт.
«Своїх потрібно захищати. А я це вмію робити добре»
«Та що зі мною станеться, я фартовий»
Після вкрай важкого поранення та тривалого лікування у 2023му, отримав інвалідність, але, знову пішов на фронт. «Я мушу це робити»
Вчора його не стало.
Біль нестерпний. Та люта ненависть до тих, хто відібрав непересічну людину, люблячого сина, чоловіка, батька, надійного друга, неординарного викладача…
Глибокі співчуття родині, близьким та друзям загиблого.
Але герої не вмирають! Вони стають янголами й нашими небесними захисниками та заступниками!
Світла пам’ять!
Слава Герою!
Слава Україні!
